от багато хто не любить Вернадку, а я дуже люблю.
і саму Вернаду, і її засмічені, поназагороджені околиці... їй-бо я жила б там!
поміж усього іншого є в Вернадці таке непересічне явище, як кімнатка з ксероксом. точніше їх дві. і в кожній своя тусовка.
тут треба сказати, що ксерю я в Вернаді дуже рідко, тільки коли скоро сесія чи захист - і зовсім хана. тобто тоді коли день і ніч варюся в якійсь мурі, коли мозок працює в особливому режимі, якому вже був присвячений тут не один пост... і от заходжу я в цю кімнатку і поки стою в черзі, поки чекаю і слухаю балачки тьоть і дядь на ксероксі - це як ковток свіжого повітря!
зазвичай я ходжу в ту кімнатку, що коло гуманітарної зали. але цієї суботи вона виявилася зачиненою, і я подалася на перший поверх.
було там 3 тьоті й один дядя. що досить типово. і балакали вони про те, що скоро в дяді день народження. і ще про те, чого одна з тьоть минулого року на це його свято не явилася:
- та ж я в отпуску була, чого ви? - казала тьотя.
- можна била просто так зайті - казав дядя.
- а вона економить на подарку.
- ага, нема шо подарить, да й думає, не прийду. піду в отпуск. - кажуть інші 2 тьоті.
- ну, вот етава ні нада, - каже дядя, - жєнщінє всігда єсть шо падаріть мущінє!
- гигигиги - кажуть ініші 2 тьоті.
- ти зара добалакаєшся в мене - каже тьотя, яка день народження прогуляля - от Гагарін долітався, а ти, Олежик, добалакаєшся.

я тащуся від цієї народної мудрості про Гагаріна! буду тепер сама так казать!
Гагарін я вас любіла, 0-0-0, лай ла ла...

а ще в суботу я в Вернадці читала книжку Білич Т.А. Світогляд Г.С. Сковороди. в книжці писалося про те, як любили слухати Сковороду селяни і зокрема маленький кріпацький хлопчик Тарас Шевченко, про те, як поширював він атеїстичні ідеї, і як, повагавшись трохи, все ж таки визнав, що матеріалізм кручє ідеалізму... ну, словом, радянська книжка. але це не цікаво, цікаво, що на першій сторінці в книжці цій синьою ручкою, зворушливим першокурсним почерком написано: "Ця книга - брехня", а в кінці після змісту: "Все, що тут написано - неправда".
з цього приводу згадалося в Булгакова не пам"ятаю вже в якихось там чернетках (то не я надибала, то Галя диплом писала :)) примітка: "слова, написаные чернилами, нужны".
вот.

коли в рефераті про Григорія Сковороду пишеш замість "Дмитро Чижевський" "Ларс фон Трієр" - це вже діагноз.

ну, і як завжди Вадимове за сьогодні

півдня грався, що ми миші. ну, тобто я теж типу брала участь у грі, але сидячи за компом і тільки притакуючи на різні його заклики типу: "нам треба десь роздобути сиру, ходім!" але він і сам гарно справлявся і навіть придумував мені всякі мишачі справи, які можна вчинять не відходячи від компа.
приніс два фартухи з кухні:
- це ми маємо вдіти плащі, щоб бути супермишами. (фартух в таких випадках вдівається на спину)
мамо, а знаєш, чого ми маємо бути супермиші, а не просто миші?
- чого?
- бо так цікавіше! я думав ти здогадаєшся, це ж просто.

як розійшовся, то ще пісень всяких співав, які ілюстрували пригоди супермишей. запам"ятала тільки одну:
я полізу раз два три
я поїду на метрі

потім подався в іншу кімнату, звідки вернувся з поганими новинами, що він "втратив свою славність" і плаща зняв.

ще придумував всякі забавлянки "для маленьких діток" в дусі "тосі-тосі..." але я більшість забула, бо дуже задовбана сьогодні, та й воно не все цікаве виходило. запам"ятала таке:
взяв мою руку, водить пальчиком по венах, які трохи видно і приказує: "велика судинка, середня судинка, маленька судинка, зовсім малесенька судинка... і нема-нема-нема судинок" (розгладжує ручкою шкіру, щоб не було вени видно).

як лягали спати загрузив мене питанням:
- якщо чоловіки не годують дитину цицею, то нащо в чоловіків теж є таке, наче циці?
- .... не знаю. просто так...
- може, в чоловіків теж може бути молоко?
- ні, не може. тут я точно можу сказати: не може.
- а навіщо тоді?!
- не знаю.
- це несправедливо: чому чоловіки не можуть! чоловікові ж теж хочеться бавити дитинку і годувати цицею! чого тільки жінка може? це неправильно! чому так?!
- .... я не знаю, що тут сказати... ну, не я ж людей створювала, я не знаю чому...
- а ти запитай у Бога...
довга пауза і з зовсім іншою інтонацією, вже грайливою:
- а він тобі напише листа у відповідь: "що це ти мене питаєш таку дурню?"
регоче

купила аудіокнигу "Аліса в країні чудес"
на диску написано всяке: і звукорежисер, і яка артистка читає (що мені взагалі-то абсолютно байдуже) і ще купа всякої інфи, навіть "Аліса в Країні Чудес увійшла до списку 12-ти "символів англійської культури", складеного Міністерством культури і спорту Великобританії", а ще анотація "це дивовижна казкова історія... про дівчинку Алісу, яка одного разу..." наче купуватиме хтось і вперше бачитиме оте "Аліса в країні чудес" і думатиме "а про шо воно вобше?"
зате ІМЕНІ ПЕРЕКЛАДАЧА НЕМАЄ взагалі ніде. я не повірила, що так може бути, подумала, що просто цінник і штрих-код наклеїли саме в тому місці, потім подумала, що написано десь всередині, потім подумала, що скажуть на початку... немає. і на сайті їхньому немає.
написано "текст подано без скорочень", а що за текст? чи в Наш Формат ніхто не знає, що Керол не українською писав?
це щось з тої серії, якби було написано просто "Книжка" і далі анотація, що книжка - це дуже хороша штука, читати книжки дуже корисно і так далі. скоро таке і продаватимуть.

Єлена Котофейская Машина открыла ваш истинный облик! Ты очень романтичная кошка, даже если не показываешь виду. Ты всегда умеешь увидеть что-то удивительное в повседневной жизни. Какая ты кошка?

зара по телевізору показували новини ТСН.
одна з новин була про те, що є ось, дивіться, пузатий дядько, який пише пісні і продає їх. дядько розказував, що є багато всяких неталановитих людей, які купують у нього пісні і видають за свої.
потім показали Бебешка, який стояв коло синтезатора, щось на ньому клацав і з суворою мордою казав, що в нас такі важкі часи, що пісні продають і навіть крадуть, обходячи закони.
за тим приємний жіночий голос повідав, що серед класиків теж було чимало таких, хто користувався послугами літературних негрів. на екрані з"являлися всякі портрети письменників, зокрема Шевченка.
а тоді показали крупним планом дядька з червоним носом. під мордою дядька писалося: "літературознавець" (так вот ти какой, літературознавець, - подумала я). дядько сказав: "Марко Вовчок не написала жодного твору, тим більше українською мовою", ще сказав, що він багато всякого читав і зокрема читав таке, де про Марко Вовчок все було написано "чорним по білому".
а тоді приємний жіночий голос сказав, що у Марко Вовчок було багато чоловіків, які за неї писали, і на екрані поз"являлися портрети Куліша, Тургєнєва і так далі...

нагадую, це випуск новин.

я просто рідко телевізор дивлюся, то мене все це так вражає. не дивуйтеся.

ура! я доробила всю роботу і благополучно з нею розпрощалася. не можу натішитися.

а до речі, як поспостерігати, як дитина грається, можна зрозуміти всю правду про її батьків.
якщо мама лікар, дитя виписує лялькам рецепти нерозбірливими каракулями, якщо мама менеджер - прикладає до вуха кулачок і довго балакає "по мобілці", знаю одну дівчинку, в якої мама гінеколог, дівчинка ввела мене в стан глибокого шоку, коли в кухні вділа на ручку рукавищю гарячі каструлі брати, підійшла до мене і сказала "розслабтесь, жіночко, я буду вас дивитися"...
так-от мій малий грається в роботу так: ходить по кімнаті кругами і повторює: "треба вже братися за статтю", "треба вже нарешті братися за статтю", а як щось спитати, відмахується: "я дуже зайнятий, у мене дуже багато роботи!" а лягаючи спати: "зараз я ляжу, бо я втомився, але зранку розбуди мене, бо в мене дуже багато роботи..."

є час розкидати каміння,
і час каміння збирати,
і час лишити каміння і йти додому обідати.

цього разу 3 пари антонімів, треба вибрати, що тобі ближче.
мої такі:
брюнет чи блондин?
брюнет і тільки брюнет. бажано з карими очима.

жуйка чи хотдог?
звісно, хотдог! хотдогом можна наїстися, а жуйка що? жуйка то так, коли багато хотдогів з"їла і з жиру бісишся.

син чи дочка?
отут не знаю, що відповісти. треба, щоб і те, і те. якщо тільки сини чи тільки дочки, то обідно. але про дочку думати мені стрьомніше, ніж про сина. з сином, по-моєму, набагато простіше. дочка для тата... але може, то в мене просто з дочками досвіду нема.

хочете собі таке?

у поштову скриньку вкинули рекламку пива. там авторитетно розписано про користь живого пива:
"Дослідження вчених показали наступне
Пиво сприяє виведенню мочі з організму..." (далі розписано, як важливо для здоров"я вивести мочу з організму)

Геніально, по-моєму.